Цікаво знати: Народна іграшка в дитячих руках

Для Вас, педагоги

На хвилях бурхливого розвитку ігрової індустрії все більшої популярності набувають електронні іграшки з програмованими принципами дії та комп'ютерно-ігрові комплекси. Науково-технічний прогрес усе більше призвичаює дорослих до думки, що іграшка майбутнього – це комп’ютер.  Тож постає питання: чи ж є потреба в навчально-виховному процесі звертатися до народної іграшки, за конструкцією та ігровими можливостями дуже спрощеної?

Народна іграшка – витвір специфічний. Своєю простотою й досконалістю, витонченістю форм, різноманітністю використаних природних матеріалів, образністю й естетичною довершеністю українська  іграшка розвиває духовний світ дитини, пробуджує відчуття рідного коріння. Українська народна іграшка несе малятам цілком доступні знання про працю, відпочинок людей у давнину, їхній побут, мистецтво, життя загалом.

Використання народної іграшки в дитячому садку, сім'ї урізноманітнює ігрову діяльність дітей, збагачує, розширює сферу пізнання дитиною світу і свого народу,  розвиває традиційні для національної, господарської, побутової культури навички. Крім того, дитина сприймає народну іграшку і як витвір мистецтва, що сприяє її естетичному вихованню.

Отже, народна іграшка дає дитині те, чого не може дати сучасна. А існуючи поруч, вони доповнюють одна одну.  Іграшка для дитини – народна чи  сучасна – то культурне знаряддя, з допомогою якого вона освоює величезний складний світ. Завдання навчального закладу – сприяти органічному поєднанню в дитячій душі потягу до нового з потребою в одвічно рідному, традиційному.

Доки існуватиме природна потреба дитини пізнавати світ, творчо і самостійно його осмислювати, доти буде народжуватися й народна іграшка. А на її естетичне оформлення, традиційне оздоблення засобами різьби, декоративного розпису, інкрустування впливатимуть особливості світосприймання кожного наступного покоління.

Завданням ДНЗ є виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти (Закон України «Про дошкільну освіту» 2001 р.). Вихователі дошкільних навчальних закладів покликані навчати дітей цінувати речі, вироблені руками рідних і передані в спадщину (Змістова лінія «Предметний світ»), поважати творців народної іграшки, прилучати дітей до культурних набутків і творчої спадщини нації. У дітей необхідно сформувати вміння впізнавати народну іграшку, розуміти її призначення, роль,  особливості використання. Добре, якщо дитина навчиться використовувати для розгортання ігрового сюжету власноруч виготовлені іграшки (Змістова лінія «Світ гри»), матиме чітке уявлення про такі види образотворчого мистецтва, як живопис і скульптура,  щиро милуватиметься витворами декоративне-ужиткового мистецтва. Слід навчити дитину не лише на елементарному рівні аналізувати твір мистецтва, а й виражати свої почуття через формотворення. Дитина має оволодіти технічними прийомами та методами виготовлення іграшки з опорою на знання її особливостей, розуміння виразності матеріалу, техніки (Змістова лінія «Світ мистецтва»).

Інформацію про особливості мистецтва скульптури, його значення в особистісному розвитку дитини дошкільного віку, зміст спілкування дорослого (педагога, психолога, батьків) з дитиною з урахуванням впливу мистецтва скульптури викладено в навчально-методичному посібнику «Дитина у світі скульптури» Світлани Огурцової (посібник рекомендовано науково-методичною комісією з дошкільної педагогіки та психології Міністерства освіти і науки України).

Іграшки кожного народу мають свої традиції - педагогічні, художні, технічні. Наша держава різноманітна за етнографічним складом, тож народні іграшки характеризуються розмаїтістю, оригінальністю, неповторністю, вираженням культури й відображенням особливостей побуту  різних народів, що живуть на українській землі.

Українські народні іграшки надзвичайно різноманітні., їх можна поділити на кілька видів: дерев'яні, глиняні, м'які (ганчіркові), сирні, солом'яні та іграшки з природного матеріалу – сіна, реп’яхів, рогозу, листя качанів кукурудзи, тирси, вербової кори, льону, різноманітних квітів, овочів тощо. Іграшки різнять не тільки видові, а й регіональні особливості. Відповідно до традицій регіону іграшки відмінні за формою, кольором, технікою виготовлення, візерунком, оздобленням.

Указ Президента України «Про заходи щодо відродження традиційного народного мистецтва та народних художніх промислів в Україні» 06.06.06 р. № 481 постановив здійснити заходи щодо створення сприятливих умов для творчості народних майстрів, відродження національних мистецьких осередків та центрів народних художніх промислів. Серед них найвідоміші місця виготовлення народних іграшок в Україні – Івано-Франківщина (Косів, Кути), Львівщина (Яворів, Стара Сіль), Закарпаття (Ужгород), Полтавщина (Опішня, Хомутець), Дніпропетровщина (Петриківка), Київщина (Васильків), Черкащина (с. Громи), Тернопільщина (Калагарівка, Великий Кунинець, Вишневець), Вінниччина (Бар, Бубнівка), Житомирщина (Баранівка), Хмельниччина (Адамівка), Волинь (Ковель), Одещина. Наша земля надзвичайно багата і на таланти, і на сировину (величезні поклади найрізноманітніших сортів глини, деревини та ін.), і  майже в кожному куточку України є свої майстри дитячої  іграшки, яку в народі називають ще цяцька, цяцянка, виграшка, лялька, забавка, монетка, «дріб».

Звернемо увагу на деякі характерні особливості народних керамічних  та дерев’яних іграшок

Іграшки	Вид сировини	Пропорції	Кольорова палітра	Орнаментальне «вбрання»	Асортимент
Косівські Кутські	Глина, сир, тісто, дерево	витягнуті	Світлий (коричневий, зелений, жовтий, білий)	Рослинний, геометричний малюнок	Свищики - пташки, олені, цапки, баранці, коники, вершники, гуцули і гуцулки, іграшковий посуд.
Яворівські	Дерево - явір, липа, осика, верба, сосна, рідше бук і груша глина	Окремі деталі, відмінні за конструкцією і розмірами, вирізували пилкою Короткі ноги у вигляді підставки, розшире ний у боках тулуб	Окрім природного тла деревини, тлом служить вишневий, синій або білий колір Білий і червоний анго­би, поливали кольоровою «поливкою»	Довільне продовження жовтих плям, хвилястих смуг – основа різьбленого розпису. На тих плямах та обіч них малювали зеле­ним, червоним, (з 20 - 30-х років) жовтим  кольорами різних відтінків традиційні мотиви із зображенням вербівки, колка, цяточки, крапки, листочків, розетки, ружі, великих кружалець. Яскравість розпису посилювали аніліновими фарбами. Застосовували хвилясті лінії.	Іграшки-забавки - музичні інструменти (сопілки, дзиґи,  скрипки, дудоч­ки, пищики, тарахкальця, тріскачки та ін.), коники, ляльки, грибочки, писанки, дерев'яний посуд, пташки, дитячі колиски, меблі для ляльок - сто­лики, крісла, шафи, скрині, дивани, лави-ліжка – бамбетлі, дитячі колиски, візоч­ки з драбинками, візки-плужки. Свистунці — півники, коники, баранці здебільшого дрібних форм
Ужгородські	глина		Темне (чорне, темно-коричневе) тло. Білі, червоно-коричневі, сині ко­льори Розпису	Рослинний орнамент  (квіти, яго­ди, листя) виконували тонкими лініями, широкими мазками, кругами	Керамічні сувеніри, набори посуду для молока, для кави, це фігурки різних тварин, пер­сонажів казок, ляльковий посуд тощо
Хомутецькі,Опішнянські	глина		Коричнево-червоні, вохристі кольори, зелений, сірий, бла­китно-синій, надають виробам більшої декоративності	Рослинний орнамент   (квіти, колоски, листя, виноград) виконували нескладною техні­кою: мазками, крапочками, кільцями, лініями.	Скульптурні образи міських, сільських жінок у типовому одязі, вази, куманці, барильця, іграшкові герої казок, пісень, творів фантастики (коник, квочка з курчатами, пташниця, вершники, звірі-музики тощо)
Петриківські	на папері, дереві		Різноманітна кольорова гама	Орнамент з фантастичних птахів та дивовижних квітів. Мотиви садових квітів — жоржин, троянд, айстр, тюльпанів; польових квітів — ромашок, волошок; їстів­них ягід — калини, полуниці, винограду. Серед них — тра­диційна квітка  «цибулька»,  схожа на розрізану навпіл цибулину, «кучерявка» — з вигнутими пелюстками; крупні пластинчасті листочки; тонкі бутони на стеблі, виконані легкими уривчастими мазками.	Декоративний посуд – тарілі, шкатулки, інші предмети селянського посуду.
Васильків ські	глина		Коричневе, сіро-си­нє, червонувато-коричневе тло. Орнаменти темно-зеленого, рудо-жовтого, вохристого та білого кольорів		Дитячий посуд різних форм - гладишки, гор­щики, банячки, макітри, кулики, горщики
Черкаські (Громи)	глина		Чорне глазуроване тло	Орнамент з біло-червоно-зелених цяток	Свистунці: вершники, коники, баранці, корівки та ін.
Калагарівські Вишневецькі	глина				Ляльки з птахами, свійські тварини, вершники-селяни
Бубнівські, Барські	глина	Очі і рот у ляльок позначали крапками і рисками			Ляльки, коники,  вершники, свищики у вигляді тварин і птахів.

Ознайомлювати з народною іграшкою слід вже дітей молод­шої групи. Показувати  іграшки  потрібно під час читання творів усної народної творчості, використовувати в іг­рах, на заняттях з образотворчої діяльності. Діти четвертого року життя з цікавістю розглядають народні іграшки, забавляються свищиками, грають на сопілці. Вихова­тель у доступній формі може знайомити їх із найпростішими іграшками різних регіонів. Ознайомлюючи дітей з петриківською народною іграшкою, вихователь має не тільки розповісти про неї, а й залучити дітей до зображення окремих елементів розпису: мазків, крапочок, рисок. Такі заняття добре супроводжувати читанням творів українського фольклору, народними хороводними іграми з використанням таких іграшок.

Дітей середньої групи вихователь може познайомити з більшою кіль­кістю іграшок, залучаючи їх до ігор, використовуючи іграшки на заняттях. Діти цього віку охоче малюють нескладні візерунки, що ними прикрашені українські народні іграшки площинного зображення. Ознайомлення з народною іграшкою педагог планує і в повсякденному житті, коли звертає увагу дітей на ту чи іншу іграшку, яка є в групі дошкільного закла­ду, пропонує уважно її розглянути, сам розповідає і  спонукає дітей до висловлювання своїх вражень і розду­мів про  іграшку. На регіональних особливостях народної іграшки педагог не наголо­шує.

У старшому дошкільному віці дітей ознайомлюють з особ­ливостями пропорцій, кольорів та зображень на іграшках. На заняттях  дітей спонукають до самостійного створення окре­мих візерунків, орнаментів, характерних тільки для іграшок певного регіону; знайомлять з процесом виготовлення іграшок, їх історією, розповідають про  долі майстрів. Діти ліплять і розфарбовують глиняні іграшки, самостійно добирають характерні кольори для іграшок з різних регіонів; ширше знайомляться з різними видами іграшок, дізнаються про історичний і регіональний аспекти їхнього виготовлення, їхні традиційні особливості. Діти впевнюються в тому, що ліплення іграшок не така вже й важка справа, саме тому в “гончарних” селах навіть малята швид­ко опановують це вміння.

У садочках, школах слід організовувати центри, де зацікавлені та залюблені в народну іграшку люди вчитимуть дітей виготовляти її, зберігати, ставитися до неї як традиційного й універсального сувеніра. 

Колекції народних іграшок збереглись і мають місце в навчально-виховному процесі в дошкільних навчальний закладах України. Виставки традиційних народних іграшок улаштовуються у спеціально відведеному приміщенні або куточку ігрової кімнати. Розташувати експона­ти виставки можна чи то за регіонами, чи в сюжетній компози­ції. На виставці можуть бути представлені різні групи іграшок: виконані для розваг, для прикрашання житла.. Чудові керамічні іграшки — ці пісні з глини - бентежитимуть і хвилюватимуть, нестимуть радість  кожній дитині.

Народна іграшка в дитячих руках –  то важлива ланка в міцному ланцюзі, що з'єднує людину з минулим і майбутнім.